МООС ЯК ІНСТРУМЕНТ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.19/51.4Ключові слова:
здобувачі вищої освіти, індивідуальна освітня траєкторія, неформальна освіта, освітній процес, дистанційне навчання, мотивація навчання.Анотація
Анотація. Сучасний світ характеризується швидкими змінами та постійним потоком нової інформації. Це вимагає від педагогів постійного оновлення знань та навичок. Масові відкриті онлайн-курси (МООС) стали одним з найпопулярніших інструментів для організації дистанційного навчання, оскільки вони дозволяють здобувачам навчатися в зручний для них час і в зручному для них місці. МООС надає можливості для індивідуалізації навчання та задоволення різноманітних освітніх потреб. Дослідження ролі МООС в індивідуалізації навчання в університетах є актуальним, оскільки дозволяє розробити ефективні стратегії використання МООС для підвищення якості підготовки майбутніх педагогів, сприяє розвитку інноваційних підходів до організації навчального процесу, допомагає забезпечити відповідність педагогічної освіти сучасним вимогам ринку праці. Традиційна модель освіти часто не дозволяє врахувати індивідуальні особливості кожного здобувача. МООС дозволяють створювати персоналізовані навчальні плани, що відповідають індивідуальним потребам кожного здобувача. Мета статті – проаналізувати міжнародний та вітчизняний досвід використання МООС як інструменту індивідуалізації навчання у педагогічних закладах вищої освіти. Для досягнення мети дослідження було використано комплекс методів: теоретичний аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі педагогіки; узагальнення та систематизація наукових положень; аналіз досвіду впровадження MOOC у освітній процес педагогічних спеціальностей. МООС від провідних світових університетів надають здобувачам можливості для розширення знань та вдосконалення професійних компетенцій. Широкий спектр якісних курсів з різних галузей знань дозволяє здобувачам опановувати новітні технології та інноваційні підходи, розвивати навички критичного мислення та самостійного навчання, необхідних для успішної діяльності в ХХІ ст. У статті на основі аналізу публікацій учених, періодичних друкованих матеріалів і власного педагогічного досвіду обґрунтовуються особливості використання МООС у закладах вищої освіти. Воєнний стан та пов’язаний з ним перехід на дистанційне навчання підкреслили важливість забезпечення доступності якісної освіти для всіх. MOOC є ефективним інструментом для навчання здобувачів, підвищення кваліфікації вихователів закладів дошкільної освіти. МООС забезпечує доступ до якісної освіти, сприяє підвищенню престижу професії та якості дошкільної освіти в цілому. МООС надає можливості для навчання, оскільки не обмежуються географічними чи соціальними бар'єрами. Дослідження проведено в рамках українсько-австрійського науково-дослідного проєкту «Якість підготовки вихователів дошкільних закладів в Австрії та Україні: компаративний аналіз» (012U103773).
Посилання
1. Артеменко В. Моніторинг індикаторів ефективності регіонального розвитку: гібридна модель MOOC. Control systems & computers. 2020. Вип. 1. С. 47–59.
2. Бескорса О. MOOC: платформи професійного саморозвитку майбутніх учителів англійської мови початкової школи. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. 2021. Вип. 1. С. 33–38.
3. Ноздріна Л., Манзюк О. В. Особливості вітчизняних проектів MOOC. Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. 2016. Вип. 50. С. 64–68.
4. Цехмістер Я. Розвиток MOOC-платформ дистанційного навчання як фактор діджиталізації освіти в умовах COVID-19. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2021. Вип. 79(2). С. 56–61.
5. Шарова Т., Землянська А. Особливості неформального навчання засобами MOOC у закладах вищої освіти. Молодь і ринок. 2023. Вип. 4. С. 64–68.
6. Che Z., Wu L., Yang J., & Mao P. Perspective Chapter: Implementing Inclusive Education through Informatization – A Case Study on Promotion of MOOCs in Western China. IntechOpen. 2024. doi: 10.5772/ intechopen.112620
7. Chen J., Fang B., Zhang H., & Xue X. A systematic review for MOOC dropout prediction from the perspective of machine learning. Interactive Learning Environments. 2022. Vol. 32(5). Pp. 1642–1655. https://doi.org/10.1080/ 10494820.2022.2124425
8. CRED4TEACH https://cred4teach.eu/
9. Galindo M. Recognition of early childhood professionals’ competencies through a micro-credential program. Journal of Early Childhood Teacher Education. 2024. Vol. 1–13. https://doi.org/10.1080/10901027.2024.2373847
10. Goopio J., Cheung C. The MOOC dropout phenomenon and retention strategies. Journal of Teaching in Travel & Tourism. 2020. Vol. 21(2). Pp. 177–197. https://doi.org/10.1080/15313220.2020.1809050
11. Hendriks R., de Jong P., Admiraal W., & Reinders M. Motivation for learning in campus-integrated MOOCs: Self-determined students, grade hunters and teacher trusters. Computers and Education Open. 2023. Vol. 6. https:// doi.org/10.1016/j.caeo.2023.100158
12. Onah D.F.O., Pang E.L.L. & Sinclair J.E. An investigation of self-regulated learning in a novel MOOC platform. J Comput High Educ. 2024. Vol. 36. Pp. 57–90. https://doi.org/10.1007/s12528-022-09346-x
13. Williams R. T. An Overview of MOOCs and Blended Learning: Integrating MOOC Technologies into Traditional Classes. IETE Journal of Education. 2024. 1–8. https://doi.org/10.1080/09747338.2024.2303040
14. Yousef A. & Sumner T. Reflections on the last decade of MOOC research. Computer Applications in Engineering Education. 2020. Vol. 29. Pp. 1–18. https://doi.org/10.1002/cae.22334
