СІМʼЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Анотація

Анотація. У статті на основі аналізу української та польської літератури теоретично обґрунтовано зміст поняття «сімʼя» та сучасні зміни у сімʼї як інституту виховання дітей. Констатовано, що науковці вкладають різний зміст: «специфічна соціальна група», «соціальний інститут», «духовний союз», «невелика неформальна група», «найбільша вихователька», «життєвий осередок», «святиня людського духу», «спасителька нації». Сім'я – це інститут, який функціонує за певними внутрішніми правилами, де кожному учаснику призначена роль. Сім'я трансформується внаслідок війни, змін в економіці, міграції. Аргументовано, що сімейний зв'язок заснований на об'єктивній (звичаях, релігійних і культурних традиціях) і суб'єктивній (усвідомлення зв'язків з членами сім'ї та почуття причетності до них) основі. Висвітлено три види сімейних зв'язків (структурно-предметний зв'язок, особистий зв'язок, культурний зв'язок). Тісний емоційний зв'язок між батьками та дітьми викликає у дитини постійне бажання розвиватися, бути самою собою, відкритою та щирою. Доброзичлива атмосфера в сім'ї, зміцнення звʼязків між її членами є незамінним середовищем, яке має величезний вплив на формування особистості. Дитина вчиться любові до ближнього, співчуття, послуху, шанобливого ставлення до старших, вміння володіти собою у різних ситуаціях. Висвітлено сутність виховання в українській сімʼї, яка полягає у передачі дітям батьківського досвіду, культурної спадщини і у формуванні ціннісних орієнтацій. У сім’ї закладається фундамент для виховання повноцінного громадянина, усвідомлення загальнолюдських і національних цінностей Сучасна сімʼя характеризується кризою сімейних відносин (негативні тенденції у розвитку процесів народжуваності, малодітні сімʼї, девіантна поведінка дітей). Виклики, які ставить сьогодні суспільство перед сімʼєю, вимагає розв’язання виховних завдань. Відчуття захищеності та підтримка близьких є необхідним фактором підготовки дитини до самостійного життя.