ОСОБЛИВОСТІ ТРИВОЖНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/46.5

Ключові слова:

тривога, тривожність, особистість, дошкільник, розвиток особистості, спілкування.

Анотація

Анотація. У статті охарактеризовано зміст понять «тривога», «тривожність», висвітлено значення тривожності у розвитку особистості дитини дошкільного віку. Сутність стану тривожності, його властивості згідно останніх тенденцій наукових досліджень розглядаються науковцями не тільки через призму психологічного, а й педагогічного, медичного, соціологічного та філософського знання. Незважаючи на численні дослідження, з одного боку. явище тривожності є багатоаспектним і має так багато властивостей, що важко знайти для нього якесь одне пояснення. З іншого – деякі автори стверджують про нерозробленість та невизначеність цієї проблеми якраз через багатозначність поняття «тривожність». Розкрито особливості проявів тривожних станів у дітей дошкільного віку. Здійснивши теоретичний аналіз проблеми тривожності дітей дошкільного віку у психологічних, філософських та педагогічних джерелах, окреслено її значення у процесі формування особистості крізь призму наукових досліджень. Тривожність у дошкільному віці сконцентрована на вивченні ситуації соціального розвитку дитини, особливостей сімейних стосунків та взаємодії вихователів, батьків з дітьми у процесі різних видів діяльності. Виявлено, що особливості спілкування, стиль спілкування, коло спілкування дитини з педагогами закладів дошкільної освіти, батьками, однолітками можуть впливати на деструктивний прояв стану тривоги, страху. Доведено, що дезадаптивні тривожні переживання свідчать про дисгармонійність у розвитку особистості, а її подолання створює умови для відновлення більш повного перебігу розвитку особистості. Встановлено, що тривожність, окрім дезадаптивної, може виконувати ще і адаптивну функцію у розвитку особистості, оскільки тривожність активує процеси рефлексії. У статті окреслено перспективи подальшого розвитку дослідження із проблем тривожності дітей дошкільного віку.

Посилання

1. Вольнова Л., Дьоміна Г. Чинники виникнення та посилення та посилення проявів тривоги у дітей дошкілного віку. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія : Психологічні науки. 2020. Вип. 9(54). С. 32–45.

2. Гевадзяк Н. Адаптація дошкільника. Психолог. 2010. № 11(395). С. 13–15.

3. Карпенко З. Соціальні неврози особистості перехідного періоду суспільства. Психологія і суспільство. 2011. № 1. С. 124–132.

4. Козлюк О. А., Руденко Н. М. Особливості розвитку тривожності дошкільників у системі дитячо-батьківських взаємин. Проблеми сучасної психології : збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка. 2017. Вип. 36. С. 131–145.

5. Марінушкіна О. Є. Порадник практичного психолога. Харків : Вид. група «Основа», 2008. 236 с.

6. Міщенко М. П., Хавіна І. В. Психологічні особливості страхів і тривожності у дітей дошкільного віку. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : матер. міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених «Психолого-педагогічні аспекти формування управлінського потенціалу сучасної молоді: теорія і практика», (21 жовтня 2016 р.). Харків : НТУ«ХПІ», 2017. Вип. 46(50). С. 18–31.

7. Пасічніченко А. В. Особливості тривожності дітей дошкільного віку. Вісник Харківського національного університету. Серія : Психологія. 2012. № 109. С. 93–95.

8. Прищепа Т. І. Психологічне здоров’я дошкільників. Харків : Вид. група «Основа». 2009. 240 с.

9. Томчук С. М., Томчук М. І. Психологія тривоги, страху та агресії особистості в освітньому процесі. Вінниця : КВНЗ «ВАНО», 2018. 200 с.

10. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. СПб. : Питер, 2002. 224 с.

11. Campbell S. B. Behavior problems in preschool children: Clinical and developmental issues. New York : Guilford Publications, Inc., 2006. 334 р.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-02

Як цитувати

РЕВТЬ, А., & КАРПЕНКО, О. (2024). ОСОБЛИВОСТІ ТРИВОЖНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ. Людинознавчі студії. Серія «Педагогіка», (46), 36–41. https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/46.5