СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ НА ГУЦУЛЬЩИНІ У XVIII–XX СТ.: ТРУДНОЩІ І ДОСЯГНЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.18/50.5Ключові слова:
національна освіта, Гуцульщина, гуцульщинознавство, освітянський рух, шкільництво, освітній процес, регіональний етнографічний компонент, заклади освіти.Анотація
Анотація. У статті висвітлено процеси становлення і розвитку шкільної освіти в Гуцульському етнографічному регіоні Українських Карпат упродовж XVIII–XX ст., тобто від часів Речі Посполитої та Австро-Угорщини до проголошення незалежності України в 1991 році. Підкреслюється, що шкільна освіта на Гуцульщині у досліджуваний період, як і у всій Західній Україні, перебувала під особливим контролем колонізаторської влади. Це пояснювалось важливим значенням шкільництва у збереженні мовної ідентичності та національному самоутвердженні українців цього краю, боротьбі за національну і політичну свободу. Схарактеризовано періодизацію розвитку шкільної справи на Гуцульщині з точки зору сучасних наукових досліджень історії освітянського руху Західної України. Розкрито внесок науковців закладів вищої освіти та науково-дослідних установ Карпатського регіону у розвиток педагогічного гуцульщинознавства. У статті розглядаються в історичній ретроспективі особливості розвитку освіти, становлення мережі загальноосвітніх і професійних шкіл, гімназій на території усіх трьох частин Гуцульщини – Галицької, Буковинської і Закарпатської. Висвітлюється поява перших парафіяльних та державних шкіл на Гуцульщині наприкінці XVIII ст., відкриття перших фахових шкіл наприкінці ХІХ ст. Звертається увага на важливість започаткування системи національної освіти у період Західноукраїнської Народної Республіки, труднощі у здобутті освіти для гуцульських дітей у міжвоєнний період та часи Другої світової війни, становище освіти на Гуцульщині у період радянського режиму. Підкреслюється, що останні два століття характеризувались боротьбою за розвиток національної освіти на Гуцульщині, зародженням гуцульщинознавства як напряму наукових досліджень, появою яскравої когорти педагогів-подвижників, які у важких умовах відстоювали права гуцулів на рідну школу. Зроблено висновки про те, що активна громадянська позиція освітян Гуцульщини напередодні проголошення незалежності України помітно сприяла формуванню у мешканців краю усвідомлення необхідності боротьби за незалежну соборну державу.
Посилання
1. Будзак І. Розвиток освіти на Гуцульщині. Україна, Галичина, Гуцульщина: історія, політика, культура. Коломия: Вік, 2009. С. 185–187. 2. Іванюк Г., Ткач М. Освіта Закарпатської Гуцульщини. Історія Гуцульщини / гол. ред. М. Домашевський. Львів : Логос, 2001. Т. VI. С. 243–248.
3. Іванюк М., Черкач Н. Освіта Буковинської Гуцульщини. Історія Гуцульщини / гол. ред. М. Домашевський. Львів : Логос, 2001. Т. VI. С. 236–242.
4. Клапчук В. Освіта на Гуцульщині у ХІХ – першій третині ХХ ст. Сумська старовина. 2009. № XX VI-XX VII. С. 106–119.
5. Курищук В., Пелипейко І. Освіта на Гуцульщині. Історія Гуцульщини / гол. ред. М. Домашевський. Львів : Логос, 2001. Т. VI. С. 221–225.
6. Панчук М., Сворак С. Шкільництво в західноукраїнських землях у ХХ ст.: аспекти історії та геополітики. Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. Івано-Франківськ: Плай, 1997. С. 334–340.
7. Паска Т. Гуцульщинознавство в системі національної освіти і виховання: монографія. Івано-Франківськ: Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2024. 335 с.
8. Сіреджук П. Освіта Галицької Гуцульщини у ХVІІІ – ХІХ ст. Хрестоматія з гуцульщинознавства : для загальноосвіт. шкіл, гімназій, ліцеїв та вищ. навч. закл. / упор. П. Лосюк. Косів : Писаний Камінь; Снятин : Прут Принт, 2001. С. 215–224.
9. Скульський Р., Ступарик Б., Максимʼюк М., Курищук В., Калініченко Н., Каськів О. Освіта Галицької Гуцульщини. Історія Гуцульщини / гол. ред. М. Домашевський. Львів : Логос, 2001. Т. VI. С. 226–235.
10. Ступарик Б. Національна школа : витоки, становлення : навч.-метод. посіб. Київ : ІЗМН, 1998. 336 с. 11. Ступарик Б. Шкільництво Галичини (1772–1939). Івано-Франківськ : ПУ ім. В. Стефаника, 1994. 144 с.
