ВИХОВНИЙ ВПЛИВ ДОРОСЛИХ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВО-МОВНОЇ ТА ЛІНГВІСТИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.8/40.164378Ключові слова:
діти дошкільного віку; мовленнєво-мовна та лінгвістична готовність до навчання у школі; мовленнєвий розвиток; мовленнєві здібності; лінгвістичний розвиток; комунікативність.Анотація
У статті проаналізовано зміст підготовки дітей у закладах дошкільної освіти щодо проблеми формування у майбутніх школярів мовленнєво-мовної та лінгвістичної готовності до навчання. Визначено, що під спеціальною готовністю до навчання в школі розуміється готовність до засвоєння освітньої програми з певних дисциплін, яка передбачає сукупність специфічних знань, умінь і навичок (ЗУНів) або передумов оволодіння ними. З’ясовано специфіку і умови формування мовленнєво-мовної та лінгвістичної готовності дошкільнят до навчання в школі. Визначено, що лінгвістичний розвиток пов’язаний як з підготовкою до навчання грамоти, так і відбувається у нерозривній єдності з розвитком мовлення впродовж усього дошкільного дитинства, а не тільки в старшому віці; сприяє вихованню інтересу до явищ мови, розвиває мовленнєво-мовні та лінгвістичні здібності дитини. Спираючись на суб’єктно-діяльнісний підхід, припущено, що ядром моделі мовленнєво-мовного та лінгвістичного розвитку є динамічна структура співпереживань взаємин дитини і найближчого соціокультурного оточення, які разом складають різні дитячо-дорослі спільноти (насамперед, дитячо- батьківську і дитячо-педагогічну), які прагнуть до досягнення рівня колективного суб’єкта. Взаємопов’язаний комплекс зазначених суб’єктів здійснює системоутворювальну, опосередковану і компенсаторну функції щодо різних біосоціокультурних впливів на дитяче мовлення. Такий підхід до проблеми дає змогу подолати принцип безпосередності у вивченні різних біосоціокультурних чинників мовленнєво-мовного та лінгвістичного розвитку дитини. Аналіз досліджень розвитку мовлення дітей дошкільного віку, зокрема, щоденникових записів, допоміг виявити умовний еталон норми засвоєння дитиною дошкільного віку рідної мови. Сформулювало висновки щодо сучасних уявлень про онтогенез мовлення дошкільника. Доведено, що сенсорний інформаційний комплекс становлять слухові, візуальні й тактильні образи, які, доповнюючи, підсилюючи один одного, збільшують кількість корисних сигналів, розширюють мовленнєвий простір, що, зі свого боку, сприяє обмеженню варіантів при виборі адекватного мовленнєвого зразка під час сприймання, розпізнавання та усвідомлення усного мовлення. На засвоєння дітьми елементів системи мови впливають основні чинники, а саме: залежність від простоти або складності мовного явища і ступеня його комунікативної значущості. Визначено, що «мовленнєво- мовна та лінгвістична готовність до навчання в школі» – це цілісне утворення, представлене сукупністю особистісно-цільового, змістовного і процесуального компонентів, які дають можливість дошкільнику ефективно виконувати в школі функцію суб’єкта навчальної діяльності. Зроблено висновок про те, що формування мовленнєво-мовної та лінгвістичної готовності дошкільників до навчання в школі розглядається крізь призму її взаємозв’язків із компонентами зовнішньої і внутрішньої структур освітнього процесу в закладі дошкільної освіти. Є сенс запровадження більш широкого вжитку терміна «лінгвістичний розвиток дошкільників» у комплексних освітніх програмах.
Посилання
Богуш, А., & Гавриш, Н. (2013). Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови. Київ: Слово.
Гвоздев, А. (2005). От первых слов до первого класса: дневник научных наблюдений. Москва: КомКнига.
Зданевич, Л. (2013). Прояви мовленнєвої пасивності дітей 5-го року життя як показник комунікативної дезадаптації. Педагогічний процес: теорія і практика, 2, 185–189.
Зимняя, И. (2001). Лингвопсихология речевой деятельности. Москва: МПСИ; Воронеж: Изд-во НПО МОДЕК.
Калмикова, Л. (2017). Перспективність і наступність в навчанні мови й розвитку мовлення дітей дошкільного і молодшого шкільного віку: психолінгвістичний і лінгвометодичний виміри. Київ: Слово.
Крутій, К. (2014a). Розвиток почуття мови у дітей засобами штучних текстів (на матеріалі лінгвістичної казки Л.С. Петрушевської). Психолінгвістика, 15, 215–226.
Крутій, К., & Богуш, А. (2014). Дошкільна лінґводидактика: словник-довідник: понад 600 термінів, понять та назв. Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Крутій, К. (2014b). Розвиток лінгвокреативних здібностей дошкільника: огляд сучасних підходів. Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Педагогические науки, 48, 12–17.
Крутий, Е. (2015). Суржик или билингвальный феномен в детской речи. Curriculare und soziale Aspekte der Bildung und Erziehung bilingualer Kinder. Das Neue in Erforschung und Vermittlung des Russischen, 6, 50–57. Berlin.
Леонтьев, А. (1969). Язык, речь, речевая деятельность. Москва: Просвещение.
Лепская, Н. (1994). Основные направления в изучении онтогенеза речи. Проблемы изучения речи дошкольника. Москва: Изд-во РАО.
Румянцева, И. (2018). О широком понятии онтогенеза речи и его значении для прикладних наук. Известия РГПУ им. А.И. Герцена, 189, 22–28.
Сахарный, Л. (1989). Введение в психолингвистику. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та.
Сохин, Ф. (2002). Психолого-педагогические основы развития речи дошкольников. Москва, Воронеж: МОДЭК.
Ушакова, Т. (2004). Двойственность природы речеязыковой способности. Психологический журнал, 25 (2), 5–16.
Ушинский, К. (1988). О первоначальном преподавании русского языка. Педагогические сочинение (Т. 1‒6; Т. 5). Москва: Педагогика, 526 с.
Хомский, Н. (1972). Язык и мышление. Москва: МГУ.
Цейтлин, С. (2000). Язык и ребёнок: лингвистика детской речи. Москва: ВЛАДОС.
Цейтлин, С. (2018). Онтолингвистика в пути. Известия РГПУ им. А.И. Герцена, 189, 12–22.
Чепіль, М. (2017). Дитина як суб’єкт виховання у педагогічній спадщині Софії Русової. Наука і освіта, 2 (CLV), 20–24. doi: 10.24195/2414-4665-2017-2-4.
Чуковский, К. (1990). От двух до пяти. Собрание сочинений (Т. 1, с. 73–404). Москва: Правда.
Шахнарович, А., & Юрьева, Н. (1990). Психолингвистический анализ семантики и грамматики (на материале онтогенеза). Москва: Наука.
Bloom, L. (1970). Language development: Form and function in emerging grammars (pp. 33–49). Cambridge, Mass: М.I.T. Press.
Conti-Ramsden, G., & Durkin, K. (2012). Language development and assessment in the preschool period. Neuropsychology Review, 22 (4), 384–401. doi: 10.1007/s11065-012-9208-z.
Krentz, U.C., & Corina, D.P. (2008). Preference for language in early infancy: the human language bias is not speech specific. Developmental Science, 11, 1–9. doi: 10.1111/j.1467-7687.2007.00652.x.
Kuhl, P.K., & Meltzoff, A.N. (1997). Evolution, nativism and learning the development of language and speech. In M. Gopnik (Ed.), The inheritance and innateness of grammars (pp. 7–44). New York: Oxford University Press.
Majorano, M., & D’Odorico, L. (2011). The transition into ambient language: a longitudinal study of babbling and first word production of Italian children. First Language, 31, 47–66. doi: 10.1177/0142723709359239.
McMurray, B., & Aslin, R.N. (2005). Infants are sensitive to within category variation in speech perception. Cognition, 95 (2), B15‒B26. doi: 10.1016/j.cognition.2004.07.005.
Saaristo-Helin, K., Kunnari, S., & Savinainen-Makkonen, T. (2011). Phonological development in children learning Finnish: a review. First Language, 31, 342–363. doi: 10.1177/0142723710396793.
