ШКІЛЬНИЦТВО, ВИХОВАННЯ ТА ОПІКА НА СТОРІНКАХ «GAZETA DOMOWA» (1904–1906)

Анотація

2 березня 1863 р. цар Олександр II опублікував епітомію про благодійництво селян, метою якого було, серед іншого, відвести селян Польського Королівства від участі у січневому повстанні, що спалахнуло на землях Російської імперії в 1863 р. Крах цього національно-визвольного сплеску проти царизму в Польщі спричинив численні репресії, переслідування та обмеження в суспільному, економічному та культурному житті й освіті. Прикладом цього є вилучення польської мови із загального вживання серед інших у кабінетах і школах та заміна її російською. У Польському Королівстві були накладені суворі системні накази на концепцію щодо публікації у пресі та наповнення складу редакторів нових періодичних видань. Також було важко запустити новий журнал, оскільки це залежало від згоди Комітету з преси у Петербурзі. Проте раніше потрібно було звертатися за підтримкою до варшавського генерал- губернатора. Розвиток преси у Польському Королівстві також обмежувався введеною 17 вересня 1869 р. превентивною цензурою, яка перешкоджала вільному потоку інформації від видавця до читача. У такі складні часи на ринку видавництва та видавництва Варшави, яка була столицею Польського Королівства, з’явився новий щотижневий журнал «Gazeta Domowa». Журнал виходив регулярно з січня до грудня 1904 року, його редактором був відомий варшавський журналіст Фелікс Фрайз (1843– 1907). Хоча журнал мав і практичний характер, проте сьогодні він ще може бути цінним джерелом для дослідження освіти, виховання. На його сторінках ми можемо отримати інформацію про створення та функціонування нових шкільних закладів: жіночих шкіл, побутових шкіл, художньої школи для жінок, школи образотворчих мистецтв у Варшаві та навіть школи політичних наук у Львові. Було написано про організовані навчальні курси з читання, письма та арифметики для майстрів або робітників, які проводилися найчастіше вечером після закінчення роботи. Деяка увага також приділялася питанням освіти й опіки, інформувала читачів про організовані для дітей з бідних варшавських сімей літніх і медичних колоній, де вони могли відпочити на лоні природи та оздоровитися. Хворих на рахіт дітей за кошти громадських благодійних організацій відправляли до санаторію в Цехоцінеку. Вчителі з Польського Королівства володіли також будинками відпочинку в Закопане, Варшаві та Зелоньці; крім того, для них було створено оздоровчий відпочинок у Закопане. Крім усього іншого, було написано про діяльність Варшавського християнського товариства захисту жінок, акт якого був затверджений 10 грудня 1903 р. Товариство надавало необхідну допомогу молодим одиноким жінкам і дівчаткам-підліткам з провінцій, які приїхали до Варшави шукати роботу, щоб вони не стали жертвами так званих «торговців життям», намагалося прихистити їх, гарантували роботу та навіть навчало деяких професій. «Gazeta Domowa» також повідомляла про багато інших організацій догляду та виховання, у тому числі для прислужників або підлітків з бідних сімей.