ОПТИМІЗАЦІЯ СПІВПРАЦІ ФАХІВЦІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

З огляду на необхідність змістово-технологічного оновлення системи соціальної роботи, яка має відповідати викликам часу, запитам соціуму, ви- никає потреба в пошуку шляхів її оптимізації, зокрема, на етапі первинної соціалізації молодого покоління – у закладах дошкільної освіти. Пропонована стаття присвячена актуальній нині проблемі налагодже- ння партнерської взаємодії, конструктивної професійної комунікації педаго- гів закладів дошкільної освіти та фахівців із соціальної роботи у формуванні всебічно розвиненого, соціально захищеного дошкільника, покращення спів- праці з батьками вихованців, попередження професійного вигоряння праців- ників тощо. Наведено результати вивчення практики реальної співпраці педагогів закладів дошкільної освіти в процесі соціального виховання дітей, соціально- педагогічної роботи з батьками вихованців, встановлено типові недоліки та труднощі в діяльності фахівців названої сфери: відсутність соціальних педа- гогів у штаті дошкільних закладів, недостатність наявних у них ресурсів, об- меженість використовуваних стереотипних форм і методів, слабкий зв’язок із працівниками соціальних служб тощо. Висвітлені причини й наслідки зниження виховного потенціалу сім’ї, якос- ті спілкування в ній, пов’язані з недостатнім рівнем соціального досвіду бать- ків, їхньої комунікативної культури, неготовністю до конструктивного діа- логу з педагогами та фахівцями соціальної сфери. Автори визначили умови оптимізації співпраці фахівців із соціальної ро- боти та педагогів закладів дошкільної освіти, що передбачають обов’язкове введення до штатного розпису дошкільних закладів посади соціального педа- гога; формування в педагогічних і соціальних фахівців позитивної мотивації до співпраці й ефективного професійного спілкування; підготовка майбутніх фахівців (вихователів та соціальних працівників) до соціального партнерства; урізноманітнення технологій такої співпраці. Логіка якісного перетворення професійної співпраці педагогів закладів дошкільної освіти та фахівців із соціальної роботи передбачає цілісне пере- осмислення змісту та способів їхньої діяльності: від мотивації, усвідомленої потреби у такій взаємодії  до оволодіння відповідними інструментами, ал- горитмом дій та творчого їх використання, що передусім повинно забезпе- чуватися в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, а безперервно вдосконалюватися  шляхом саморозвитку працівників. У публікації окреслені перспективи вирішення проблеми вдосконалення взаємодії фахівців у напрямі соціалізації дітей дошкільного віку, взаємодії, координації зусиль суб’єктів соціального впливу, власного професійного роз- витку. Розкриті особливості найбільш продуктивного освітнього дискурсу, що об’єднує й підсилює можливості інноваційного, інтегрованого, контекстно- го, активного навчання.