ҐЕНЕЗА СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ»: ВІД ПРОФЕСІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДО ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОГО КОНТЕКСТУ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.16/48.29Ключові слова:
компетентнісна парадигма, компетентність, соціальна компетентність.Анотація
У статті представлена ґенеза становлення поняття «соціальна компетентність». Розкрито соціально-історичні передумови виникнення й розвитку сутності і структури зазначеної дефініції. Визначено позиції зарубіжних та українських вчених, які досліджували різні аспекти соціальної компетентності як на особистісному рівні, так і колективному; запропоновано перспективи подальшого розвитку змісту соціальної компетентності у контексті світової тенденції до інтеграції та глобалізації сучасного суспільства. Здійснено аналіз особливостей формування наукових позицій провідних країн світу до проблеми впровадження компетентнісної парадигми у сучасну освітню сферу, які включають у собі політичний і соціально-економічний, полікультурний, соціально-комунікативний, індивідуально-особистісний, інформаційно-інструментальний складники, тобто компетентності, оволодіння якими забезпечують успішність життєдіяльності особистості в соціумі – ключові соціальні компетентності. Проаналізовано інтегративну основу ключових компетентностей для навчання протягом життя, яка базується як на традиційному, орієнтованому на виробництво знань, так й інноваційному компетентнісному підході. Запропоновано перспективний напрям подальшого розвитку проблеми формування соціальної компетентності, який зв’язаний із набуттям нею більш широкого глобалізаційного змісту, оновленням погляду на зміст рівнів соціальної компетентності особистості у глобальному соціумі: необхідні для ефективної загальної комунікації; для професійної взаємодії на рівні соціуму; для вирішення глобальних соціально значущих завдань. Показано, що ґенеза поняття «соціальної компетентності» у контексті сучасної освітньої парадигми розвивається від сприймання її як важливої умови професіоналізму, як комплексної характеристики фахівця до усвідомлення її глобального контексту через оптимізацію зусиль кожного, формування соціально значущих змін у суспільстві, консолідацію внесків у спільну справу при досягненні значущої для кожного індивіда мети.
Посилання
Birzea, C. (2000). Education for democratic citizenship: a lifelong learning perspective. Strasbourg: Council for Cultural Cooperation.
Cheetham, G., & Chivers, G. (1998). The reflective (and competent) practitioner: a model of professional competence which seeks to harmonise the reflective practitioner and competence‐based approaches. Journal of European Industrial Training, 22 (7), 267–276.
McCelland, D. C. (1973). Testing for competense rather than for “intelligenca”. American Psychologist, 28, 143.
Reiss, S. (2004). Multifaceted nature of intrinsic motivation: the theory of 16 basic desires. Review of General Psychology, 8 (3), 179–193. 5. Resource sharing in mobile wireless networks: the SAPHYRE approach. (2002). Retrieved from http://www. diva-portal.org/smash/get/diva2%3A346368/FULLTEXT01.pdf.
White, R. W. (1959). Motivation reconsidered: the concept of competence. Psychological Review, 66, 297-333.
Тюльпа Т. М. Характеристика сутності категорії соціальна компетентність майбутніх фахівців соціо- номічних спеціальностей. Хуманитарни балкански изследвания (Humanitarian Balkan Research). 2020 p. Т. 1. № 7. С. 43–46.
