ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АЛЬТРУЇСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2313-2094.6/38.121433Ключові слова:
альтруїстичне виховання, принципи виховання альтруїзму, критеріальні показники, альтруїстичні якості, гуманізм, толерантність, національна спрямованість, дитиноцентризм альтруїстично спрямована особистість, навчально-виховний процес.Анотація
Анотація. У статті проаналізовано структурні елементи розробленої авторами теоретичної моделі формування альтруїзму, яка складається із трьох блоків. У першому блоці теоретично обґрунтовано зміст альтруїстичного виховання, визначено його оптимальні форми та методи, а також підготовки вчителів до розвитку альтруїзму в молодого покоління. Другий блок відображає принципи альтруїстичного виховання (гуманізму, демократизму, національної спрямованості, дитиноцентризму, скерованості на розвиток індивідуальних якостей, креативності, толерантності, соціально-педагогічної корекції, опори на потенційні можливості людини, самовиховання і самовдосконалення, системності), які, на нашу думку, є базовими для виховання бажаних характеристик. У процесі дослідження зроблено висновок, що гармонійне поєднання охарактеризованих принципів забезпечить високу результативність альтруїстичного виховання в умовах сучасної школи. У третьому блоці розглянуто критеріальні показники розвитку альтруїзму (гносеологічний, процесуально-діяльнісний і суб’єктивно-особистісний), які є визначальними параметрами у вихованні альтруїстично спрямованої особистості. У процесі роботи доходимо висновку, що з огляду на новизну й актуальність дослідження певних інновацій потребує вітчизняна законодавча й нормативна бази. Аналіз законодавчих і нормативних актів дає підставу стверджувати про практичну відсутність документації, яка б відображала проблематику здійсненого дослідження. Внесено пропозицію щодо розробки Концепції альтруїстичного виховання молоді в ХХІ ст., яка регламентуватиме основні положення, принципи і концептуальні засади альтруїстичного виховання. На підставі теоретико-емпіричних досліджень зроблено висновок, що питання виховання альтруїстично спрямованої особистості потребує подальших кардинальних розробок, напрацювань й удосконалення у теоретичному й практичному аспектах, зокрема, проведення науково-дослідних і пошукових розвідок та їхньої апробації й упровадження у навчально-вихований процес; розробки системи навчально-методичного забезпечення; комплексної реалізації принципів альтруїстичного виховання; вдосконалення критеріальних показників розвитку альтруїзму, що в комплексі сприятиме оптимізації формування альтруїзму в молоді.
Посилання
Амонашвили, Ш.А. (1996). Размышления о гуманной педагогике. Москва: Издательский дом Шалвы Амонашвили, 496 с.
Безкоровайна, О. (2007). Особистісне самоствердження учнів – актуальна проблема сучасного вихованця. Світ виховання, 3/4, 13–17.
Бех, І.Д. (1995). Гуманізм у вихованні підростаючої особистості. Рідна школа, 9, 23–25.
Бужина, І.В. (2005). Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до формування гуманістичних відносин молодших школярів. (Автореф. дис. д-ра пед. наук). Київ, 43 с.
Ващенко, Г. (1994). Виховний ідеал: підручник для педагогів, виховників, молоді та батьків (Т. 1). Полтава: Полтавський вісник, 191 с.
Долженко, В.О. (2006). Виховання духовних цінностей у студентської молоді в полікультурному просторі. (Автореф. дис. канд. пед. наук). Луганськ, 20 с.
Іваненко, Л. (2015). Методи розвʼязання важливих сучасних проблем виховання милосердя у школярів. Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія «Педагогіка», 1/33, 31–38.
Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів. (2005). Шкільний світ, 45, 6–8.
Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. (2000). Шлях освіти, 3, 7–13.
Концепція гуманітарного розвитку України. (2008). Взято з www.mon.gov.ua/gr/obg/2008.
Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні. (2004, 3 грудня). Освіта України, 94, р. 6–10.
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. (2002). Освіта України,
33, 4–6; Програма «Назустріч людям». Взято з www.nau.kiev.ua/1064/719/1064_719_1.html.
Пархоменко, О.М. (2007). До питання оновлення парадигми виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка. Педагогіка і психологія, 1/2, 28–33.
Програма Кабінету Міністрів «Українська родина», № 243 від 14 березня 2001 р. Взято з http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=243-2001-%EF.
Столяренко, О.В. (2003). Гуманістичні відносини в мікросоціумі. Рідна школа, 4, 17–19.
Сухомлинська, О.В. (2004). Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін. Шлях освіти, 2, 2–5.
Сухомлинський, В.О. (1978). Батьківська педагогіка. Київ: Рад. школа, 232 с.
Bierhoff, H., & Rohmann, E. (2004). Altruistic personality in the context of the empathy-altruism hypothesis. European Journal of Personality, 18, 351–365. doi: 10.1002/per.523.
Everett, J., Caviola, L., Kahane, G., Savulescu, J., & Faber, N. (2015). Doing good by doing nothing? The role of social norms in explaining default effects in altruistic contexts. European Journal of Social Psychology, 45, 230–241. doi: 10.1002/ejsp.2080.
Sobol, Elzbieta. (Ed.). (1995). Mały Słownik Języka Polskiego. S.l.: s. n., 1181 s.
