ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ КЛАСИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Анотація

Стаття присвячена питанню формування життєво компетентної особистості майбутнього вчителя в освітньому середовищі класичного університету. Актуалізуються деякі особливості системи підготовки педагогічних кадрів в умовах класичного університету, які зумовлюють пошук практико орієнтовних тактик та дієвих механізмів для ефективної реалізації професійної підготовки майбутніх фахівців освітянської ниви. Встановлено, що в класичних університетах наголос робиться не тільки на прищепленні ґрунтовних знань, але й на розвитку у студентів творчого мислення, нави- чок дослідницької роботи, самостійного, нешаблонного підходу до вирішення практичних завдань, прищеплюється потреба в постійному поповненні знань, подальшій самоосвіті, що суттєво впливає на формування життєвої компетентності студентів. Встановлено, що під час навчання в класичному університеті необхідно робити акцент на двох основ- них блоках компетентностей, що сприяють формуванню життєвої компетентності особистості: особистісно-центрованих (фізична, когнітивна, емоційно-вольова та духовна компетентність та пов’язані з ними здатності особистості) та суспільно- центрованих (визначають успішність життєдіяльності особистості в економічній, соціальній, родинно-побутовій, політичній, культурній сферах діяльності) компетент- ностях. Розглядаються основні положення особистісно-діяльнісного, аксіологічного та компетентнісного підходів як теоретичне підґрунтя визначення педагогічних умов формування життєвої компетентності. Розкриваються та аналізуються складни- ки педагогічні принципи основних підходів у процесі професійної підготовки майбутніх освітян. Визначається, що реалізація базових принципів особистісно-діяльнісного, аксіологічного та компетентнісного підходів у навчально-виховному процесі забезпечує формування ціннісних орієнтирів особистості, розвиток її духовних, моральних і творчих основ, вирішення складних питань в усіх сферах життєдіяльності, успішність виконання життєвих і соціальних ролей, саморозвиток і самореалізацію, що є складниками поняття життєвої компетентності особистості.