ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ І ВЗАЄМОДІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЯК ЗАСІБ МОТИВАЦІЇ ДО САМОРОЗВИТКУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.20/52.11Ключові слова:
міжкультурна компетентність, міжкультурна взаємодія, саморозвиток, здобувачі вищої освіти, мотивація, міжкультурна комунікація, міжвоєнний період, національно-культурна самобутність, соціальна активність, полікультурне суспільствоАнотація
У статті висвітлюються актуальні підходи до формування міжкультурної компетентності і взаємодії студентів в контексті сучасних глобалізаційних процесів. Наголошується, що міжкультурна взаємодія, комунікація та діалог є важливим засобом мотивації до саморозвитку та соціальної активності. Володіння міжкультурною компетентністю у європейському вимірі розглядається як одна з вимог професійної компетентності майбутніх фахівців. Наголошується на важливій ролі міжнародних і українських нормативно-правових документів, які містять засадничі принципи формування міжкультурної взаємодії, зокрема Білої книги Ради Європи з міжкультурного діалогу під назвою «Жити разом у рівності й гідності». Підкреслюється, що на сучасному етапі вивченням різноманітних аспектів міжкультурної взаємодії займається група гуманітарних наук: історія, педагогіка, культурологія, етнопсихологія, лінгвокультурологія, комунікативістика, соціологія культури, народознавство та ін. Розкриваються сучасні підходи до визначення понятійного апарату дослідження, зокрема таких понять, як «міжкультурна комунікація», «міжкультурна компетенція», «культурне розмаїття», «міжетнічне спілкування». Звертається увага на те, що у закладах вищої освіти Івано-Франківщини важливим джерелом засвоєння міжкультурних знань є вивчення особливостей культурного розмаїття краю у міжвоєнний період ХХ ст., зокрема мистецького життя єврейської спільноти, діяльності єврейських аматорських театрів. На базі історичних джерел висвітлюються характерні риси, притаманні мешканцям Прикарпаття у міжвоєнну добу, що сприяє вихованню у сучасної молоді толерантного ставлення до представників інших культур. Зроблено висновки про необхідність подальшого розвитку міжкультурної комунікації студентів в умовах глобалізації та інтеграції освіти, розширення університетських програм міжнародного обміну, академічної мобільності, стипендійних програм, залучення здобувачів освіти до міжнародних проєктів та ініціатив, які вимагають навичок ефективної комунікації з представниками різних культурних середовищ.
Посилання
1. Баранський К. Станиславів до і після 1919 року. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. 104 с.
2. Бацевич Ф. Словник термінів міжкультурної комунікації. Київ: Довіра, 2007. 205 с.
3. Гой Б., Феномен єврейського театру в Україні та США. Вісник національного університету «Львівська політехніка». 2009, № 656, С. 146–149.
4. Гранах А., Ось іде людина: біографічний роман, Київ: Видавництво Жупанського, 2012. 336 с.
5. Євтух В. Етнічність: енциклопедичний довідник. Київ: Фенікс, 2012. 396 с.
6. Монолатій І., Єврейська спільнота Станиславова (Станіслава). Галичина. 2011, № 18-19, С. 97–110.
7. Соловка Л., Геноцид євреїв Станіслава в роки Другої світової війни. Вісник Прикарпатського університету. № 14, 2008, С. 35–43.
8. Соловка Л., Оришко С., 150 із 150 тисяч… Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної Катастрофи Східної Галичини. Івано-Франківськ: Фоліант, 2019. 576 с.
9. Safrin H., Ucieszne i osobliwe historie mego życia, Łódź, 1970. 240 s.
10. W imię kultury i ładu. Słowo, 1936, nr 54, s. 1.
11. White Paper on Intercultural Dialogue “LivingTogether As Equals in Dignity”. 2008. URL: https://www.coe.int/t/dg4/intercultural (дата звернення: 09.03.2025).
12. Żyndul J., Świecka kultura żydowska. Pamięć. Historia Żydów Polskich przed, w czasie, i po Zagładzie, pod red. F. Tycha. Warszawa, 2004, s. 61–65.