ГУМАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ

Анотація

Стаття присвячена проблемі гуманізації сучасної пенітенціарної системи, зокрема, питанню олюднення соціально-виховної роботи у виправних колоніях та характеристиці напрямів цієї діяльності. Наголошено, що найвищою цінністю сучасного світу є Людина, і ця гуманістична ідея повинна пронизувати усі суспільні сфери, а також життя осіб, що скоїли злочин. Це означає увагу адміністрації та персоналу виправних колоній до покращення та індивідуалізації соціально-виховної роботи із засудженими. Доведено, що гуманний підхід до ув’язнених передбачає покращення умов життя та медичної допомоги, розширення їхнього доступу до освіти, увагу до різнобічного розвитку, формування соціальних навичок задля виправлення та успішної ресоціалізації. Це означає, що фахівці виправних колоній та працівники партнерських структур не можуть вдаватися до протиправних діянь, дискримінації, насильства, жорстокої, нелюдської, принизливої поведінки відносно засуджених. Важливими стають установки, що передбачають налаштування фахівців на новий тип гуманної взаємодії – неупередженість, пошук позитивного, оптимістичний прогноз, емпатію, відкритість, довірливе спілкування, підтримку, допомогу та ін. Підкреслено, що основними напрямами гуманізації соціально-виховної роботи у виправних колоніях мають стати: індивідуалізація виховання, врахування потреб та особливостей засудженого при складанні індивідуальної програми його виправлення; зорієнтованість на отримання загальної та професійної освіти; консультування та психоемоційна підтримка, подолання психологічних травм, стресів; дотримання педагогіки співпраці між персоналом та усіма учасниками карального та виховного процесу; підготовка до життя на свободі, допомога при відновленні соціальних зв'язків, пошуку роботи, житла тощо.